Головна\Документи\Сценарії шкільних свят

При використанні матеріалів цього сайту - АКТИВНЕ ГІПЕРПОСИЛАННЯ та розміщення банеру -ОБОВ'ЯЗКОВЕ!!!

На превеликий жаль, даних про автора немає

Сценарій свята: "Вода в міфології та обрядах українців. Криниця."

Тема: Вода в міфології та обрядах українців. Криниця.

Мета:

* Познайомити учнів з уявленнями наших предків про воду і з обрядами, пов’язаними з водою;

* Виховувати пошану до криниць, до живої природи, розвивати бажання оберігати все прекрасне навкруги, що оточує дітей, і створювати власними руками нові дива на Землі;

* Формувати поняття гармонії людини і природи, людини і людини, бо тільки в єдності запорука життя.

Обладнання:

Фотографії криниць, картина М.Тимошенко „Суперниці”, петровський розпис В.Глущенко, „Ой у полі криниченька”, запис народних пісень.

Хід години спілкування

Учитель:

У всіх міфологіях світу вода і світло – це ті дві стихії з яких повстало все живе на Землі. У Єгипті вода вважалася пасивною жіночою істотою – Ізідою, яка була пробуджена вогнецвітом і стала творити все живе. У греків – вода була розбуджена шлюбом з божеством у вигляді змія, що звалося Геракле і уособлювало світлоносну силу.

У скандинавських народів існувало уявлення, що творення виникло з протилежності світла або вогню і води або холоду.

В уявленнях українців вода була божеством, з якого почалося життя на Землі. З первісного океану виросло дерево життя, яке дало початок усьому.

Учень:

Як ще не було початку світу,

То ще не було ні неба, ні землі,

А лише було широке море,

А на тім морі явір зелений...

Учитель:

Богиню води звали Даною. Про цю богиню писав ще Геродот, вказуючи на її незрівнянну красу і непорочність. Вона була матір’ю всього живого і богинею родючості. Дані приносили жертви, кидаючи коштовні речі у води річок та озер, криниць та джерел. Вважають, що слово „данина” походить від жертви богині Дані. Богиня Дана залишила своє ім’я у назвах річок : Дунай, Дніпро, Дон. Давні вірування українців у чудодійну силу води відбилися в багатьох обрядах. Які ви знаєте свята та обряди, у яких вшановують воду?

Учениця:

Це, перш за все, свято Івана Купала, під час якого відбувалося очищення вогнем і водою (перестрибування через вогонь і обливання водою та купання в воді). Запалене колесо пускали у воду – у давнину це був символічний обряд єднання двох сил: сонця і води, але з часом він втратив своє значення. Роса на Купала мала цілющу силу. Нею вмивалися, качалися по росі, щоб позбутися хвороб.

Учень:

Свято на честь народження Дани і бога світла Ора – це свято Ордань, яке святкували в давнину під час народження нового сонця. Вважалося, що в цей час освячуються усі земні води, і вони набирають цілющої сили. Пізніше це свято було поєднане з християнським святом Водокрут, коли Ісус Христос хрестився у Йордані. Цій воді також приписували велику силу і лікували нею хворих, кропили нею приміщення від усякої злої сили.

Учитель:

Цікаві обряди, пов’язані з водою, відбувалися на свято Юрія (6 травня). У давні часи це було свято на честь Ярила – бога весняного сонця. Вважали, що Ярило відмикає ключами Землю, випускає тепло, благословляє врожай. А яку роль виконувала вода у великодніх обрядах.

Учень:

На Великдень у миску наливали воду і клали туди свячені каштани, і всі по черзі вмивалися, щоб бути красивими та здоровими.

На другий день Великодня – обливаний понеділок. Усіх обливали водою для очищення: „А водиця у цей день має добру силу, радість та добро несе всім, кого полили”.

Учитель:

Цілющу та магічну сили води використовувалися і в родинних обрядах. Так, для весільного короваю брали „ із семи криниць водицю”, щоб життя молодих було щасливе. Обливали молодих водою, переливали дорогу перед ними – теж на щастя в подружньому житті.

Здавна поклонялися наші предки озерам і джерелам, на берегах їх приносили жертви. Нестор – літописець у „Повісті временних літ” пише: „Кладєзем єзером жертву приношаху”.

Звідси і таке пошанування криниці у нашому народі. Криниця була завжди місцем, де сходилися, щоб розповісти новини, подорожній міг тут втамувати спрагу і відпочити, молодь призначала тут побачення.

На картині М.Тимоненка „Суперниці” ви бачите криницю, біля якої бесідують хлопець з дівчиною. Криниця у народі була символом чистоти і святості, тому найчастіше домовлялись тут парубок з дівчиною про весілля. Криниця оспівана у легендах, піснях, у поезії.

Назвіть, які ви знаєте пісні про криницю?

Учениця:

„Ой у полі криниченька”, „Глибока криниця”, „Ой у полі три криниченьки”, „Розпрягайте, хлопці, коней”.

Учитель:

За мотивами народної пісні „Ой у полі криниченька” є чудовий петровський розпис В.Глущенко (показує розпис). Ви бачите, з якою Любов’ю зроблено цей розпис. Криниця, оточена квітами, сама нагадує квітку. А скажіть, як прикрашали українці криницю?

Учні:

- Біля криниць садили калину, любисток та м’яту.

- Обсипали стежку жовтим піском, обкладали камінцями.

- Біля криниці ставили лавку, щоб можна було посидіти, відпочити.

Учитель:

Давайте послухаємо українську народну пісню „Розпрягайте, хлопці, коней”.

(Слухають пісню).

А які ви знаєте синоніми до слова „криниця”?

Учень:

Колодязь.

Учитель:

А від якого слова походить слово „колодязь”?

Учень:

Колода.

Учитель:

У давнину цямриння криниці вирубували із колоди, робили такі жолоби і вправляли в землю, щоб земля не осувалася. Можливо, звідси й походить назва „колодязь”. А ще можливо, від того, що клали біля колодязя видовбані колоди для водопою худоби, птиці.

Воду набирали із криниць за допомогою різних пристроїв. Назвіть, які з них ви знаєте?

Учень:

Коловороти або корби, журавлі.

Учитель:

Найціннішим є духовне значення криниці, бо це є джерело наших душ. Цей домашній оберег є зв’язком між поколіннями. Він є невмирущим джерелом нашої пам’яті роду. Адже копалися криниці дідами, батьками, а п’ють з них воду діти, онуки і правнуки.

Проте ми з болем спостерігаємо за тим, як заростають стежки до батьківських криниць, як міліють і всихають наші ріки, як забруднюються озера та моря. Про це з гіркотою пише поетеса Ольга Бабій:

Давно хрущів над вишнями нема,

Садки вишневі сохнуть поодинці,

Відважний, навіть босий по стежинці

Уже не вийде в поле край села.

І тратить небо синю глибину,

Міліють чисті криниці і ріки,

А ми з байдужим стомленого віку

В дітей своїх фіксуємо сивину...

... Прокиньмося! Пора. Нове тисячоліття

за мить розкриє двері перед нами

і запитає: Де вишневе віття, чом травень

тихо не йде хрущами?

Ми з вами також будемо відповідати перед своїми нащадками за те, що не зберегли того, що ще можна зберегти.

Бережімо усе живе, бережімо природу навколо нас, і нехай не зміліють криниці наших душ.

А застереженням для всіх нас нехай будуть слова колодязника Сидора П’ятип’ятниці:

„...Скільки криниць на землі, скільки й зірок на небозводі. І якщо вам доводилося бачити як падає долі небесниця, знайте: то десь замутилося джерело. Отже, діти, щоб не згасли зірки, оберігайте живі криниці! Нехай кожному з вас яскраво світить своя іменна зірниця...”.

Сценарій свята: "Вода в міфології та обрядах українців. Криниця."