При використанні матеріалів цього сайту - АКТИВНЕ ГІПЕРПОСИЛАННЯ та розміщення банеру -ОБОВ'ЯЗКОВЕ!!!

Урок №7. Сприйняття звуків. Гігієна слуху

Тема уроку. Сприйняття звуків. Гігієна слуху.

Лабораторна робота № 3 "Вимірювання порога звукової чутливості".

Мета уроку: дати загальне уявлення про сприйняття звуків; сформувати поняття про гігієну слуху.

Обладнання та матеріали: таблиця зі схемою будови слухового аналізатора; механічний годинник; сантиметрова лінійка.

Базові поняття й терміни: сприйняття звуку, звукові хвилі, звукові коливання, низькочастотні звуки, високочастотні звуки, гігієна слуху.

Концепція уроку: спираючись на вже отримані знання про слухову сенсорну систему, підвести до розуміння необхідності гігієни слуху.

Структура і зміст уроку

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Запитання до учнів.

1)Яке значення мають у житті людини слух і мова?

2)Які проблеми постають перед глухими людьми?

3)Які захворювання слухової сенсорної системи ви знаєте?

4)Чому в зовнішньому слуховому проході може накопичуватися сірка? Для чого вона там потрібна?

5)Чи правильно чинить людина, яка колупає у вухові сірником? Чи знає вона хоч що-небудь про будову слухової сенсорної системи?

II. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Розповідь учителя.

1.Сприйняття звуків.

2.Гігієна слуху.

Інформація до теми уроку

Аналіз частоти звуку (висоти тону). Звукові коливання різної частоти втягують у коливальний процес основну мембрану на всьому її протязі неоднаково. Локалізація амплітудного максимуму рухомої хвилі на основній мембрані залежить від частоти звуку. Таким чином, до процесу збудження при дії звуків різної частоти залучені різні рецепторні клітини спірального органа. Про налаштування окремих нейронів на всіх рівнях слухової системи на певну частоту звуку свідчить наявність у кожного з них специфічної час-тотно-порогової характеристики.

Аналіз інтенсивності звуку. Сила звуку кодується частотою імпульсації та кількістю збуджених нейронів. Збільшення кількості збуджених нейронів при дії дедалі більш голосних звуків зумовлене тим, що нейрони слухової системи відрізняються один від одного порогами реакцій. При слабкому стимулі в реакцію залучено лише невелику кількість найбільш чутливих нейронів, а при посиленні звуку - дедалі більша кількість додаткових нейронів із більш високими порогами реакцій.

Тональність (частота) звуку. Людина сприймає звукові коливання з частотою 16-20 000 Гц. Цей діапазон відповідає 10- 11 октавам. Верхня межа частоти сприйманих звуків залежить від віку людини: з роками вона поступово знижується, і старі часто не чують високих тонів. Розрізнення частоти звуку характеризується тим мінімальним розходженням по частоті двох близьких звуків, яке ще вловлюється людиною. При низьких і середніх частотах людина здатна помітити розходження в 1-2 Гц. Зустрічаються люди з абсолютним слухом: вони здатні точно впізнавати й позначати будь-який звук навіть за відсутності звуку порівняння.

Слухова чутливість. Мінімальну силу звуку, який чує людина в половині випадків його відтворення, називають абсолютним порогом слухової чутливості. Пороги чутності залежать від частоти звуку. В області частот 1000-4000 Гц слух людини максимально чутливий. У цих межах чутний звук, що має незначну енергію. При звуках, нижчих від 1000 і вищих над 4000 Гц, чутливість різко зменшується.

Посилення звуку може викликати неприємне відчуття тиску і навіть біль у вухові. Звуки такої сили характеризують верхню межу чутності.

Гучність звуку. Зовнішню гучність звуку слід відрізняти від його фізичної сили. Відчуття наростання гучності не йде суворо паралельно наростанню інтенсивності звучання. Одиницею гучності звуку є бел, що являє собою десятковий логарифм відношення діючої інтенсивності звуку до його порогової інтенсивності. У практиці як одиницю гучності звичайно використовують децибел (дб), тобто 0,1 бела. Диференціальний поріг гучності в середньому діапазоні чутних частот (1000 Гц) складає всього 0,59 дб, а на краях шкали частот доходить до 3 дб. Максимальний рівень гучності звуку, що викликає больове відчуття, дорівнює 130- 140 дб над порогом чутності людини. Гучні звуки (рок-музика, ревіння реактивного двигуна) призводять до ураження волоско-вих рецепторних клітин, їх загибелі й до зниження слуху. Таким самим є ефект хронічної дії гучного звуку навіть непозамежної гучності.

Адаптація. Якщо на вухо довго діє той чи інший звук, то чутливість до нього падає. Ступінь цього зниження чутливості (адаптації) залежить від тривалості, сили і частоти звуку. Механізми адаптації в слуховій системі вивчені не повністю.

Бінауральний слух. Людина і тварини мають просторовий слух, тобто здатність визначати положення джерела звуку в просторі. Ця властивість заснована на наявності бінаурального слуху, або слухання двома вухами. Для нього важлива і наявність двох симетричних половин на всіх рівнях слухової системи. Гострота бінаурального слуху в людини є дуже високою: положення джерела звуку визначається з точністю до одного кутового градуса. Основою цього служить здатність нейронів слухової системи оцінювати інтерауральні (міжвушні) розходження часу приходу звуку на праве й ліве вухо та інтенсивності звуку на кожному вухові. Якщо джерело звуку розташоване збоку від середньої лінії голови, звукова хвиля приходить на одне вухо трохи раніше й має більшу силу, ніж на іншому вухові. Оцінка віддаленості джерела звуку від організму пов'язана з ослабленням звуку та зміною його тембру.

Часті порушення функції та захворювання слухової сенсорної системи

Запалення середнього вуха. Запалення середнього вуха можуть бути гострими і хронічними. У більшості випадків їхньою причиною є проникнення збудників захворювання з порожнини глотки через євстахієву трубу (наприклад при нежиті чи ангіні). Але вони можуть виникати й у результаті проникнення збудників хвороби по кровоносних і лімфатичних шляхах. Проникнення інфекції можливе також і через вухо ззовні, якщо барабанна перетинка перфорована, а також у результаті маніпуляції у вухові гострим предметом (видалення стороннього тіла, прочищення вуха тощо). Симптоми захворювання виявляються по-різному. У більшості випадків хвороба супроводжується високою температурою, болем у вухах, приглухуватістю й тяжким хворобливим відчуттям. Вухо не повинне "текти", тобто зі слухового проходу не має бути гнійних виділень. Це трапляється лише після руйнування барабанної перетинки, коли скупчення гною в середньому вухові доводить її майже до розриву. Хронічне запалення середнього вуха протікає місяцями, періодично викликаючи загострення, перешкоджаючи лікуванню дефектів барабанної перетинки та викликаючи навіть нагноєння кістки в області слухового проходу. Таке хронічне запалення можливе насамперед при загальному зниженні захисної властивості організму. Запалення середнього вуха може бути й супутнім явищем або ускладненням інших хвороб. До виникнення запалення середнього муха призводять грип, кір, скарлатина, тиф і ряд інших інфекційних захворювань. Запалення середнього вуха - тяжке захворювання, і без допомоги лікаря його вилікувати не можна.

Катаральне запалення труби. Наслідком нежитю, запалення придаткових пазух носа, збільшених носоглоткових мигдалин чи набрякання слизової оболонки може стати "закупорення" євстахієвої труби, що викликає порушення аерування середнього вуха. Катаральне запалення труби супроводжується болем у вухах, приглухуватістю, відчуттям тиску у вухові й болісними шумами у вухах.

Приглухуватість (туговухість). Із віком, як правило, відбувається зміна слухового сприйняття, причому насамперед сприймаються гірше або зовсім не сприймаються більш високі тони. Літні люди часто не чують дзвінка (велосипеда, телефону, будильника), значно гірше розуміють телефонну розмову, не сприймають кілька голосів під час бесіди тощо. Ця вікова приглухуватість виявляється дуже різноманітно й може навіть викликати необхідність використання слухових апаратів.

Великого поширення зараз набуває зниження слуху у зв'язку з тривалим впливом шуму. Однозначно доведено, що тривалий шум негативно впливає не тільки на здатність слухового сприйняття, але й на весь організм. Професійна приглухуватість, викликана тривалим впливом шуму,- найпоширеніше професійне захворювання в списку з більш ніж 40 професійних хвороб. Як показали дослідження, небезпеці приглухуватості через вплив шуму піддаються й музиканти рок-груп. Шумові травми, що виникли одного разу, на жаль, не лікуються.

Сторонні тіла в слуховому проході. Порівняно часто, граючись, діти заганяють у вухо сторонні тіла (гра в камінчики!), які потім не можуть витягти. Не можна намагатися самостійно видалити сторонні тіла, які потрапили глибоко в слуховий прохід. Будь-яка спроба вхопити таке тіло пінцетом лише проштовхує сторонній предмет глибше. При цьому дуже часто відбувається ушкодження барабанної перетинки. У лікаря ж є особливі інструменти, які дозволяють йому захопити й видалити стороннє тіло. У більшості випадків лікареві вдається "звільнити" вухо.

Впливати подібно до сторонніх тіл можуть також і сірчані пробки (вушна сірка). Про те, що вони можуть бути причиною хвороби, слід подумати при погіршенні слухового сприйняття одним вухом. При цьому ні в якому разі не слід використовувати для чищення вуха шпильки для волосся, сірники чи інший невідповідний "інструмент". Для видалення застряглої сірчаної пробки необхідно звернутися до лікаря.

2. Лабораторна робота № 3 "Вимірювання порога слухової чутливості".

Хід роботи

Завдання 1. Визначення абсолютного порога слуху.

1.Випробовуваний сидить на стільці із заплющеними очима.

2.Експериментатор повільно наближає до його вуха годинник доти, доки той не почує звук годинника.

3.Асистент експериментатора вимірює сантиметровою лінійкою відстань, на якій піддослідний чує звук годинника.

4.Дослід повторити тричі для лівого і правого вуха.

5.Записати дані й обчислити середнє значення. Індивідуальну чутливість у всіх учнів визначають, використовуючи той самий годинник.

6.Підбити підсумки, зробити висновки.

Завдання 2. Демонстрація слухової адаптації.

1.Випробовуваний сидить на стільці із заплющеними очима.

2.Експериментатор повільно наближає до його вуха годинник доти, доки той не почує звук годинника.

3.Асистент експериментатора вимірює сантиметровою лінійкою иідстань, на якій піддослідний чує звук годинника.

4.Піднести годинник упритул до вуха і через 4-5 секунд повільно відвести його від вуха.

5.Зафіксувати відстань, на якій піддослідний перестає чути хід годинника, і виміряти її. Останній вимір повинний бути більшим, ніж у випадку наближення годинника до вуха.

6.Пояснити, завдяки чому підвищилася слухова чутливість. Зробити висновки.

III. УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ І КОНТРОЛЬ (ІІАНЬ ТА ВМІНЬ УЧНІВ

Бесіда.

1)Чи підсилюються звукові хвилі, потрапляючи в зовнішній слуховий прохід?

2)Яким чином у вухові відбувається концентрація енергії звукових коливань?

3)Чому ми не сприймаємо звукові коливання, менші від 16 Гц?

4)У кого чуткіший слух - у дорослого чи дитини?

* Завдання виконується утрьох.

5)Порушення яких ділянок слухової сенсорної системи може призвести до глухоти?

6)Завдяки чому відбувається слухова адаптація?

7)Які зміни в слуховій сенсорній системі будуть відбуватися в любителя гучної музики?

IV.САМОСТІЙНА РОБОТА УЧНІВ

Дати відповіді на запитання.

1)Як влаштоване середнє вухо?

2)Що виділяють залози зовнішнього слухового проходу?

3)Як впливає на людину надмірний шум?

4)Що потрібно робити при болях у вухові?

5)Чи можна самому видаляти сірку, що накопичилася в зовнішньому слуховому проході?

6)Чому в літаку при злітанні дають льодяники?

V.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

§ 85 підручника.

ХРОНОМЕТРАЖ УРОКУ

Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності 6 хв

Вивчення нового матеріалу 29 хв

Узагальнення, систематизація і контроль знань та вмінь учнів 8 хв

Домашнє завдання 2 хв

Урок №7. Сприйняття звуків. Гігієна слуху