При використанні матеріалів цього сайту - АКТИВНЕ ГІПЕРПОСИЛАННЯ та розміщення банеру -ОБОВ'ЯЗКОВЕ!!!

На превеликий жаль, даних про автора - немає.

Урок-пошук: "Універсальність проблеми, піднятої Т.Г.Шевченком у поемі „Катерина” та в однойменній картині."

Мета:

- познайомити старшокласників із поемою Шевченка „Катерина”, в якій піднято проблеми покриток і материнства,

- показати трагізм долі покритки у 19 сторіччі. Засобом виразного читання справити потужне емоційно-естетичне враження,

- допомогти осмислити й чуттєво осягнути такі поняття, як дівоча честь, відповідальність за материнство і батьківство, застерегти учнів від повторення аналогічних помилок,

- виховати естетичні почуття, прищепити любов до матері, повагу до жінки, шанобливе ставлення до коханої,

- закріпити вивчене про образ-персонаж у ліро-епічному творі.

Обладнання:

- схема умовних етапів трагічного шляху Катерини;

- запис музики „Аве Маріє”;

- картина Шевченка „Катерина”;

- картина Рафаеля „Сікстинська Мадонна”;

- малюнки дітей до поеми.

Інтеграція:

- світова література;

- російська література;

- італійський живопис;

- російський живопис;

- народознавство.

Хід уроку

1. Оргмомент.

2. Мотивація навчальної діяльності.

Подивіться уважно на цю репродукцію картини Рафаеля „Сікстинська Мадонна». Ви, звичайно, вже не раз її бачили, бо вона є чи не найвідомішою картиною у світі, і її репродукції постійно розповсюджуються мільйонними тиражами. Чому ця картина стала такою знаменитою? Чому мистецтвознавці всього світу ось уже кілька століть намагаються розгадати, в полягає її притягальна сила?

...Ніби щойно відкрилася завіса, і до людей з небес повільно й врочисто сходить Божа Матір — Мадонна, несучи на руках свого сина. І святий Сікст, і свята Варвара, що зустрічають Мадонну, захоплені нею.

Мадонна несе свого сина людям. Це доля Матерів — у важких муках народити дитину, вигодувати, а потім послати в життя, до людей, відірвавши її від себе. Ні, якийсь зв'язок між Матір'ю і сином збережеться. Син завжди пам'ятатиме про Матір, що дала йому життя. А Мати з тривогою стежитиме за сином, як він там, серед людей, чи достойно живе, чи творить добро так, як вона його вчила...

Мистецтвознавці багато писали про погляд Сікстинської Мадонни. В погляді Мадонни — смислова безкінечність. У ньому — і любов до сина, і тривога за його майбутнє, і готовність все зрозуміти і все простити... Її син дивиться на світ з докором, з тривогою, ніби передчуває, що в цьому світі йому доведеться непросто.

Картина заворожує загально людськістю свого змісту. Споглядаючи її, відчуваєш момент власного облагородження. В якусь мить відкривається вічна краса Материнства — краса народження і продовження життя, краса жертовної материнської любові.

Рафаель — геніальний художник, один із титанів духу епохи європейського Відродження. Найулюбленіша тема його живописної творчості, до якої він неодноразово звертався,— тема Мадонни.

Шевченко — геніальний поет, один із найвизначніших у світовій літературі титанів духу. І якщо взяти до уваги, що одна із кращих його поем «Марія» присвячена Богоматері, то тема Мадонни для нього теж була важливою, і в її трактуванні він піднявся до тих самих висот духовності, що й Рафаель. Це, наприклад, відзначив І. Франко, коли писав з приводу цієї поеми, що Шевченко «лишив нам такий високий пам'ятник своєї мислі свого слова, лишив нам такий ясний та пориваючий ідеал жінки і громадянки, якого не писав ні один інший поет у світі і котрого по ширині та висоті основної думки й перевищити неможливо...» До такого ідеалу, писав Іван Франко, «удається доходити людськості тільки в великих хвилях переломів всесвітньої боротьби добра зі злом...».

До такого образу своєї Мадонни Шевченко піднявся в останній, завершальний період творчості. А до того він зображав земних Мадонн — звичайних українських жінок-матерів. Але стривайте... Тут, мабуть, недоречним є слово «звичайних». В очах Шевченка жінка-мати ніколи не була звичайною. Образ жінки, що тримає на руках і дитину, завжди хвилював Шевченка. Він був переконаний, що

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Так, для Шевченка було великим щастям бачити матір щасливою. Як поет виражає своє розуміння, своє бачення щасливого людського життя ви зрозумієте, прослухавши наступні поетичні рядки:

І досі сниться: під горою,

Меж вербами та над водою,

Біленька хаточка. Сидить

Неначе й досі сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве

Своє маленькеє внуча.

Ця поезія була написана під час перебування Шевченка далеко від України. Поетові тоді часто уявлялась Україна. І ось таку любу для поетового серця картину ми бачимо, дякуючи його поетичному слову.

Теплий день, під горою така типова для українського села біленька хата, трохи нижче — ставочок. На призьбі — старий дід бавить маленьке внуча, а воно, здоровеньке,— «хорошеє та кучеряве». Деякі літературознавці зазначають, що цей вірш — ідилія, тобто якась уявна, а в дійсності зовсім, неможлива картина щасливого життя. Хочеться заперечити таким твердженням: хіба мало було і є у нас в Україні таких біленьких хаток, що виглядають з-поміж верб та вишневих садків? Хіба мало у нас було і є дідусів та бабусь, що сидять на призьбах та доглядають онуків? Хіба мало у нас було і є гарненьких діточок, що граються теплими літніми днями біля своїх осель? Ні, все це — реальне життя. Просто треба розуміти, що в даному випадку ми глянули на нього очима поета, який наділений здатністю бачити красиве у житті і відкривати його людям.

А тепер будьте уважними — Шевченко нам показує щасливу матір:

І досі сниться: вийшла з хати

Веселая, сміючись, мати,

Цілує діда і дитя,

Аж тричі весело цілує,

Прийма на руки, і годує,

І спать несе. А дід сидить,

І усміхається, і стиха

Промовить нишком: «Де ж те лихо?

Печалі тії, вороги?»

І нищечком старий читає,

Перехрестившись, Отче наш.

Крізь верби сонечко сіяє

І тихо гасне. День погас,

І все почило. Сивий в хату

Й собі пішов опочивати.

Ось він — момент людського щастя. Матері добре, бо в неї здорова дитина. Ти добре ще й тому, що з нею батько. Зв'язок поколінь не перервано. Чоловіка цієї жінки ми не бачимо, але немає сумніву, що він десь є «за кадром». У світі все лагідно, спокійно, затишно, бо в центрі його — щаслива мати.

3. Повідомлення теми й мети уроку.

Але Шевченко мало показував нам щасливих Мадонн. Значно частіше йому доводилось писати про матерів скривджених, ошуканих, глибоко нещасних. Шевченко, як ніхто, розумів красу материнства. І тому йому було нестерпно, коли бачив скривджену матір. Перечитайте такі поеми, як «Сова», «Відьма», і ви відчуєте, як він глибоко переймався материнським горем.

Сьогодні почнемо знайомство з відомою поемою Шевченка «Катерина». Вона була написана у Петербурзі в 1838 році, коли він уже був на волі, навчався в Академії мистецтв. Поема має присвяту «Василию Андреевичу Жуковскому на память 22 апреля 1838 года».

4. Виклад матеріалу.

Заслуховування повідомлень

а) Проблема покритки у світовій літературній скарбниці:

Стислий варіант відповіді.

Тема ошуканої дівчини широко розроблялася . у світовій літературі впродовж багатьох століть (С. Річардсон «Кларіса»,. М. Карамзін «Бідна Ліза», Є. Баратинський «Еда», Г. Розен «Марина»). Часто до цієї теми зверталися корифеї українського театру — М. Старицький, М. Кропивницький тощо. Ми назвали лише кілька творів, у яких головною дійовою особою є покритка, а у скількох творах вона виступає епізодичним персонажем (Г- де Мопассан «Життя», М. Стельмах «Правда і кривда» тощо).

б) Реакція на позашлюбну дитину в нашому суспільстві.

(Матеріал добирається із сучасних молодіжних журналів чи газет.)

Знедолена жінка-рабиня стала постійним супутником Шевченкової поетичної музи. Ніжну любов до жінки-страдниці він проніс крізь усе своє творче життя, віддав їй величезну наснагу свого поетичного хисту, підніс її до високих художніх узагальнень. Передісторія Шевченкових героїнь накреслилась у його ранніх баладах — «Причинна», «Утоплена», «Тополя».

Молоде життя головної героїні поеми „Катерина” обірвалося передчасно, що, безумовно, є великою трагедією для самої людини та її оточення. Чимало людей перечитувало Шевченкову «Катерину», і в душу кожного з них проникало співчуття до цієї знедоленої жінки.

Бесіда:

- Які почуття виникли у вас під час прочитання твору?

- Який шлях пройшла героїня до трагічного фіналу?

- Чи був у неї вихід з цієї ситуації?

- Якщо на даній схемі цифрою 7 позначимо трагічний кінець Катерини, то які ж кроки передували цьому? (досліджуємо все з кінця).

Схематичне зображення трагічного шляху Катерини

7 — трагічна смерть Катерини; 6 — загибель останньої надії (Іван її зігнорував); 5 — поневіряння по світу, самотність і безпорадність; 4 — відречення батьків; 3 — осуд односельців, що ретельно дотримувалися тисячолітніх моральних традицій; 2 — позашлюбна вагітність; 1 — інтимні стосунки-3 москалем, що здавна уособлював інородця, загарбника, чужинця.

Учитель:

Діти! Після цього хочеться нагадати, що Шевченко мав у творчому доробку не тільки поетичні роботи, а й малярські.

З малярського доробку Кобзаря картина „Катерина” у народі знана чи не найбільше. Пропонуємо до вашої уваги поему „Портрет” Олени Полянської, російської письменниці, у виконанні учнів. Це допоможе вам пригадати, з чого почався Шевченко – художник.

Петербург. Конец тридцатых.

Николаевское время.

На Васильевском, на Пятой,

По соседству с Академией

Жил в подвале без заботы

И без денег чернобровый

Живописец. Он работал

У великого Брюллова.

То ль по родине скучал он,

То ли он мечтал о славе,

Он любил бродить ночами

По столице величавой.

Как-то раз, придя до солнца

В Летний сад, в заре пурпурной

Он увидел незнакомца

Перед статуси Сатурна.

Что за чудо! Примостившись

На ведерке за дорогой,

Копирует здесь мальчишка

Контур греческого бога.

Бос. Без шапки. На холстине

Платья — след малярной краски,

И, как звезды Украины,

Быстрмй взгляд глубок и ласков.

— Э, да ты талант, земляче!

Дай-ка ближе свой рисунок!—

Но, дрожа, бумагу прячет

На груди художник юный.

— Да не бойся тм, небоже!

Звать-то как?— Тарас Шевченко.

— Тн украинец? Я тоже.

А зовут меня Сошенко.

В Академии учиться

Хочешь? Я замолвлю слово...—

Тихо дрогнули ресницы:

— Разве примут крепостного?

Учитель:

І далі в цій же поемі письменниця також звертається до образу Катерини.

Небо дымкой затянуло

Сизой, голубиной.

Тень по комнате скользнула...

— Ты ли, Катерина?

Друг давно утраченный,

Детских игр отрада,—

Что приход твой значит,

Что же сердцу надо?

— Мне уста замкнули льдины.

Ты живой, мой свете,

Расскажи о Катерине,

Как жила на свете.

Как любила, как бежала,

Выгнана из дома,

Как сьночка прижимала

К сердцу молодому.

Как топила в проруби

Годы молодые...

Били слезы добрыє,

Стали слезы злые.

Учитель:

Назва картини „Катерина” походить від однойменної поеми, написаної Шевченком чотирма роками раніше. Про те, що картина створена за мотивами поетичного твору, писав сам автор у листі до Г.Тарновського. очевидно, повернутися до теми покритки Шевченка спонукало те, що в 1842 році він став свідком ситуації, яка, щоправда, в міському різновиді, повторювала ситуацію, уже витворену уявою поета: мічман зваблює дівчину і від’їжджає, залишаючи її вагітною.

О.Сидоров, наприклад, написав: „Його живописна „Катерина” - дівчина, до якої наближається материнство, - справді гарна, а рисунок її ніг, на що варто звернути увагу, - майже точно копіює ноги „Сікстинської Мадонни” Рафаеля, з якою Шевченко, звісно, був знайомий завдяки численним гравюрам”.

По-справжньому збагнути художній геній одного з найвидатніших митців Відродження, проникнути у секрети його творчості, допоміг його учитель – Карл Брюллов.

Та це й природно, адже Брюллов дно, сам був зачудований величною красою творів Рафаеля. Вперше вони вразили його в Дрездені, знову й знов він захоплено споглядав їх у Римі; і не тільки споглядав, а й мислив, жив ними, бо пензель Брюллова-копіїста давав Рафаелевим картинам та фрескам нове життя. Звісно, йому було що розповісти своєму перейнятливому учневі. Гадаємо, що Шевченко знав думки Брюллова і щодо «Сікстинської мадонни»: Рафаелева мадонна, на яку чим більше дивишся, тим більше відчуваєш незбагненність цієї краси: кожна лінія зважена, сповнена виразності; грація поєднана із самим строгим стилем.

Звеличення материнства, притаманне обом митцям, мало й суто особистий аспект: Рафаель, як Шевченко, був раннього віку сиротою без матері. Можливо, що спомин про власних матерів спонукали художника і поета Шевченка поставити людське материнство на п’єдестал святості.

Отже, діти, придивіться уважно до картини й пригадайте все, що було вже сказано на уроці та спробуйте дати відповіді на питання:

- Чи збігаються основні мотиви в обох творах?

- Як простежується авторська позиція в різних видах мистецтва?

- У якому творі більше проявився талант Т.Г.Шевченка?

- Дослідіть роль художньої деталі (листочки дуба біля ніг Катерини, житні колоски).

Відповідь учнів:

Дуб ще з праслов'янських часів вважався символом чоловічої сили, енергії, що підтверджують вишивки на чоловічих весільних сорочках. Покровителем цього дерева був бог блискавки і грому Перун, якого дуже шанували наші предки. Саме до нього зверталися перед важливими родовими чи племінними справами язичники-чоловіки, просячи укріпити їх волю, тіло, дух, тому виникли такі порівняння: міцний як дуб, непохитний як дуб, твердий як дуб. Що ж до зламаного дубового гілля, то це може бути натяком на зневагу до хлопця, який в даному випадку на краще і не заслуговує, з іншого боку — понівечена народна мораль, традиція, своєрідне порушення національного табу. Прямим підтвердженням сказаному є житнє колосся — символ сімейного щастя, благополуччя, яким мати і батько завжди благословляли молодят, коли ті йшли під вінець.

- Про що говорять кургани на картині Шевченка?

Відповідь учнів:

Шевченко добре знався на усній народній творчості, українській обрядовості, тому таке трактування може мати реальне підґрунтя.

Щодо курганів, то цей образ-символ дуже поширений у поезії Шевченка, варто згадати «Розриту могилу», «Темний льох» тощо. Автор однозначно подає кургани (могили) як уособлення патріархальної традиції, яку потрібно свято плекати і передавати нащадкам. Напрошується така паралель: нехтування дівочою цнотою — зневажання родинних звичаїв — руйнування вікової культури – знищення традиції – крах нації. Кургани – мовчазні свідки подій, що змальовані в поемі, вони – символ докору як москалеві, так і Катерині.

5. Підсумок уроку

Бесіда:

- Яким постав перед вами на сьогоднішньому уроці Т.Г.Шевченко?

- Чи можна назвати „Катерину” навчальним твором?

- Чи шкода вам часу витраченого на читання цієї поеми?

Урок-пошук: "Універсальність проблеми, піднятої Т.Г.Шевченком у поемі „Катерина” та в однойменній картині."