При использовании материалов этого сайта - АКТИВНАЯ ССЫЛКА и размещение баннера -ОБЯЗАТЕЛЬНО!!!

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

№ 1/9-326 від 16.06.05

Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій

Інститути післядипломної педагогічної освіти

Загальноосвітні навчальні заклади

Міністерство освіти і науки України надсилає для практичного використання рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін у 2005/2006 навчальному році.

Просимо довести їх до відома вчителів загальноосвітніх навчальних закладів.

Заступник Міністра В.О.Огнев’юк

Методичні рекомендації щодо вивчення базових предметів у 2005/2006 навчальному році

Програма Кабінету Міністрів України “Назустріч людям” у сфері освіти передбачає поліпшення її якості, створення умов для особистого розвитку та самореалізації кожного громадянина країни. Якість освіти визнана пріоритетним напрямом державної політики в галузі освіти.

В організації навчального процесу в новому навчальному році слід звернути увагу на можливі основні шляхи поліпшення якості змісту освіти, а саме:

- особистісну орієнтацію змісту освіти, яка передбачає розвиток творчих здібностей учнів, індивідуалізацію їх навчання з урахуванням інтересів і нахилів;

- гуманізацію та гуманітаризацію – відображення у змісті освіти на кожному етапі навчання різних аспектів людської культури;

- фундаментальність освіти, що передбачає забезпечення універсальності отриманих знань, вивчення основних теорій, законів, закономірностей, культурно-історичних досягнень людства, можливість використання отриманих знань у життєвих ситуаціях;

- пріоритет збереження здоров’я учнів, приведення змісту освіти та форм навчання у відповідність до вікових особливостей школярів;

- профілізацію та диференціацію змісту освіти як умову вибору учнями рівня та спрямованості навчальних програм;

- забезпечення практичної спрямованості освіти шляхом раціонального поєднання продуктивної і репродуктивної навчальної діяльності учнів;

- забезпечення цілісності уявлень школярів про світ шляхом інтеграції змісту освіти (інтеграція міждисциплінарна та в межах одного предмета).

Оцінювання навчальних досягнень школярів важливе з огляду на те, що навчальна діяльність, врешті-решт, повинна не просто дати дитині суму знань та вмінь, але і сприяти формуванню життєвих навичок та відповідних компетентностей. Не зважаючи на те, що перехід на 12- бальну систему оцінювання відбувся в основному успішно, існують певні труднощі в оцінюванні умінь, навичок, досвіду поведінки учнів у життєвих ситуаціях, емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

У процесі оцінювання варто виокремити декілька етапів.

Перший, підготовчий, коли вчитель відповідно до мети і завдань уроку визначає завдання щодо встановлення рівня навчальних досягнень школярів. Обов’язковою процедурою на цьому етапі є визначення критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів.

Другий етап – етап вибору таких методів та прийомів оцінювання знань, умінь, життєвих навичок учнів, які забезпечать можливість оцінити поступ у досягненнях учня.

На етапі оцінювання відбувається порівняння прийомів оцінювання з метою і завданнями навчальної діяльності та обраними педагогічними стратегіями. Традиційно вважається, що цю роботу виконує лише вчитель, хоча за умови інтерактивного, особистісно зорієнтованого навчання учні беруть активну участь у самостійному оцінюванні власних досягнень. Таким чином досягається підвищення відповідальності учнів за власні успіхи. Цей етап оцінювання допомагає розібратися в помилках, сприяє переорієнтації, зосередження зусиль школярів на вивчення певного матеріалу.

Завершується оцінювання етапом розмірковування, аналізом стану навчальних досягнень учнів, фіксуванням можливих недоліків та прийняттям рішення щодо подальшої організації навчальної діяльності.

Щоб бути максимально ефективним, оцінювання повинно:

• мати планований і безперервний характер;

• бути спрямованим на реалізацію навчальної програми;

• передбачати не лише виміри, але й інтерпретацію й судження щодо рівня навчальних досягнень учнів;

• враховувати соціодемографічні, культурні, гендерні особливості учнів;

• бути справедливим і рівним, створюючи всім учням однакові сприятливі умови для виявлення рівня своїх навчальних досягнень;

• заохочувати учнів до активної участі в навчальному процесі й до самооцінювання, підтримувати бажання до навчання впродовж усього життя;

• бути спрямованим на розвиток і вдосконалення учнів.

У 2005/2006 навчальному році організація навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах буде здійснюватися відповідно до Типових навчальних планів:

- для 5-х класів – за Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи, затвердженими наказом МОН України від 23.02.2004 року № 132, зі змінами, відповідно до наказу МОН України від 09.03.2005 року №145 (додаток 2);

- для 6-9-х класів – за Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів на 2001/2002 – 2004/2005 навчальні роки, затвердженими наказом МОН України від 25.04.2001 р. № 342 (додатки 3, 4);

- для старшої школи – за Типовими навчальними планами для профільного навчання, затвердженими наказом МОН України від 20.05.2003 р. № 306;

- для гімназій, ліцеїв, колегіумів - за Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів на 2001/2002 – 2004/2005 навчальні роки, затвердженими наказом МОН України від 25.04.2001 р № 342 (крім 5-х класів, для яких робочі навчальні плани розробляються відповідно до наказу МОН України від 23.02.2004 року №132, додаток 24);

- для спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов та предметів художньо-естетичного циклу: 1 – 5 класи – за Типовими планами спеціалізованих шкіл цих типів, затвердженими наказом МОН України від 13.05.2005 р. № 291; 6 – 11 класи - за Типовими планами спеціалізованих шкіл цих типів, затвердженими наказом МОН України від 16.07.2001 р. № 516;

- для вечірніх (змінних) загальноосвітніх шкіл - за Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів на 2001/2002 – 2004/2005 навчальні роки, затвердженими наказом МОН України від 25.04.2001 р. № 342, додатки 8, 9.

Вивчення предметів буде здійснюватися за чинними програмами відповідно до Переліку програм, підручників та навчальних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання у загальноосвітніх навчальних закладах у 2005/06 навчальному році, надрукованому в Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України.

У новому навчальному році шкільна математична освіта спрямована на апробацію змісту допрофільного та профільного навчання. У класах філологічного, суспільно-гуманітарного, технологічного, спортивного, художньо-естетичного профілів вивчається інтегрований курс “Математика” за програмою “Математика. 10-11 класи (для класів гуманітарного напряму)” (К: Навчальна книга, 2003).

Предмет “Математика” у зазначених класах можна ділити на два курси: “Алгебра та початки аналізу” і “Геометрія”.

У такому випадку пропонується такий розрахунок годин:

10 клас

“Алгебра та початки аналізу” - 2 години на тиждень у І і ІІ семестрах;

“Геометрія - 1 година на тиждень у І і ІІ семестрах.

11 клас

“Алгебра та початки аналізу” - 1 година на тиждень у І семестрі; 2 години на тиждень у ІІ семестрі;

“Геометрія” - 2 години на тиждень у І семестрі; 1 година на тиждень у ІІ семестрі.

Шкільний курс інформатики у 2005-2006 навчальному році вивчатиметься за програмами, надрукованими у збірнику “Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Навчальні програми для профільного навчання. Програми факультативів, спецкурсів, пропедевтичних курсів, гуртків. Інформатика” (Запоріжжя: Прем’єр, 2003), та новою навчальною програмою з інформатики для 8-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів універсального та фізико-математичного профілів, надрукованою у науково-методичному журналі “Комп’ютер у школі та сім’ї” (№1, 2005 р.).

Нова програма факультативного курсу “Прикладна інформатика” (автори Журавльова Л.А., Бобрик О.О.) призначена для учнів 1-11 класів.

Сукупність компетенцій, передбачених програмою, формується на інтуїтивно-практичній основі з використанням методів викладання, що включають демонстрації, ілюстрації та опанування способів діяльності.

Програма має модульну структуру. Кількість занять у модулях є змінною. До складу кожного модуля входить система контролю і оцінювання.

Кожний модуль містить такі тематичні підрозділи, складність яких поетапно зростає:

1. Інформаційні технології.

2. Операції з текстом.

3. Таблиці.

4. Бази даних.

5. Графіка і мультимедіа.

6. Програмування.

Географічні курси, за винятком 5-го класу, у новому навчальному році вивчаються традиційно.

Одним із пріоритетів географічної освіти є надання молодому поколінню знань про спільну європейську спадщину та формування практичних умінь до життя і навчання в різних країнах Європи, бути мобільними, соціально здібними, здатними до комунікації і захисту своїх прав.

При вивченні географічного положення об’єктів слід звернути увагу на те, що всі вони перебувають у взаємозв’язку, тому важливо не лише мати уявлення про “сусідів” досліджуваної нами території, але й зрозуміти, як вони взаємопов’язані, як впливають на природу, населення і його господарську діяльність. Важливим є визначення географічного положення країн щодо різних міжнародних об’єднань, місць міжнародної напруги, виявлення участі держав, у першу чергу України, та регіонів у міжнародних організаціях та показ впливу різних політичних сил, що перебувають як усередині регіону, так і за його межами, на політичні процеси.

Уже на перших уроках географії у цьому навчальному році варто показати учням роль європейських цінностей у житті українського суспільства, допомогти учням усвідомити поняття “Європейська цивілізація”, “індустріальна цивілізація”, “демократія”, “постіндустріальна (інформаційна епоха)”, “глобалізація”. Працюючи з поняттям “глобалізація”, наголошуємо на об’єктивному характері цього процесу, показуємо як його позитивні, так і негативні риси.

Сьогодні все більше можливостей для ефективного вивчення географії надає застосування на уроках електронних засобів навчання. На сьогодні створено навчально-методичне забезпечення географічних курсів електронними навчальними картографічними посібниками. Серед них “Електронний атлас для школярів “Київ”, “Електронний атлас для курсу загальної географії “Наша планета” для 6 класу”, “Електронний атлас для курсу “Географія материків і океанів” для 7 класу, “Електронний навчальний курс з географії з картами “Україна та її регіони” для 8-9 класів, “Електронний атлас для курсу “Економічна і соціальна географія світу” для 10-11 класів”.

Змістова частина СD-атласів містить карти, тексти-коментарі, ілюстративний матеріал – фотографії та малюнки, відеофрагменти. Для перевірки рівня навчальних досягнень учнів вміщено модуль електронного тестування двох рівнів (самоперевірка знань та тестування під керівництвом учителя).

Кращому засвоєнню знань із курсу “Економічна та соціальна географія світу” сприятиме використання вчителями під час проведення уроків та підготовки до них педагогічного програмного засобу “Інтегрований навчальний комплекс “Економічна та соціальна географія світу”, який у цьому навчальному році надійшов до навчальних закладів України.

Курс “Рідний край” має повне навчально-методичне забезпечення у більшості областей країни; він може викладатися за рахунок годин варіативної складової навчального плану.

Чинна програма з біології потребує певного осучаснення змісту, що пов’язане з швидким розвитком різних галузей біологічної науки.

Так, у 6 класі, вивчаючи біологію рослин, крім взаємозв’язку їх функцій і будови, слід звернути увагу учнів на важливу роль рослин у природі та в житті людини; на понятійному рівні, враховуючи вікові особливості учнів, описати напрями сучасних біологічних досліджень у рослинництві: виведення нових сортів, генетично модифіковані рослини тощо. Під час вивчення грибів та бактерій варто розкрити їхню роль у біотехнологічних процесах, розкрити значення цих процесів для забезпечення людства медикаментами, продуктами харчування, іншими ресурсами.

У 7 класі слід акцентувати увагу на поведінкові реакції тієї чи іншої групи тварин, розглянути роль тварин у екологічних системах, їх взаємозв’язки з рослинами та одне з одним, пристосування до умов середовища тощо. Також доцільно розкрити перспективи клонування організмів.

Курс "Біологія людини" (8-9 класи) покликаний не лише познайомити учнів із будовою та функціями власного організму, а й розкрити складні регуляторні (нервові, гуморальні, імунні) процеси, познайомити з психолого-фізіологічними особливостями людини. Одним із завдань шкільного курсу біології в цих класах, є формування умінь зберігати власне здоров’я, надавати допомогу в разі виникнення порушень нормальної життєдіяльності організму, запобігати цим порушенням. Особливої актуальності ці вміння набувають у зв’язку з поширенням епідемії ВІЛ/СНІД, туберкульозу, захворювань, що виникають внаслідок недостатності йоду в організмі.

Навчання біології у 10-11 класах здійснюватиметься залежно від обраного профілю (у т.ч. універсального /безпрофільне навчання/) за програмами: „Біологія. 10-11 класи. Програми для профільних класів загальноосвітніх навчальних закладів” (К: Педагогічна преса, 2004; ж-л „Біологія і хімія в школі” - №1, 2004).

Важливою складовою навчання біології, формування практичних умінь та навичок є виконання лабораторних та практичних робіт. Чинні програми з біології забезпечують практичне спрямування шкільної біологічної освіти; від 25 до 40% навчального часу в різних класах передбачено на проведення лабораторних та практичних робіт.

Залежно від змісту, обсягу матеріалу, що вивчається, рівня підготовленості класу, наявності обладнання вони можуть проводитися демонстраційно, фронтально або групою. Як правило, вони виконуються на різних етапах уроку й оцінюються вчителем. Бали можуть виставлятися як усім учням класу, так і вибірково. Відпрацювання лабораторних та практичних робіт тими учнями, які були відсутні на уроці, здійснюється на розсуд учителя.

Поруч із традиційним підходом до організації лабораторних і практичних робіт застосовується проблемно-пошуковий підхід. При його застосуванні вчитель знайомить учнів із проблемою і пропонує їм самостійно обрати шляхи її вирішення, обґрунтувати гіпотезу, скласти план дослідження. Такий підхід, безумовно, є більш дієвим, але потребує більше часу і підготовчої роботи вчителя.

Як виняток, окремі роботи можуть бути замінені проведенням демонструвань. При цьому важливо залучити до обговорення отриманих результатів усіх учнів класу.

У вивченні фізики визначальним способом навчальної діяльності є фізичний експеримент. Він представлений у навчальному процесі в таких формах: демонстраційний і фронтальний експеримент, лабораторні роботи, фізичний практикум, експериментальні задачі, пошуково-дослідницькі завдання, що можуть бути запропоновані як на уроці, так і для домашнього виконання, гурткові експериментальні дослідження та інші види позакласного фізичного експерименту.

Особливе місце для формування практичних умінь та навичок належить фронтальним лабораторним роботам і фізичному практикуму.

З огляду на те, що деякі лабораторні роботи спрямовані на спостереження фізичних явищ і процесів, ознайомлення учнів з будовою пристроїв і мають репродуктивний характер, вони можуть оцінюватися за вибором учителя. Наприклад, залежно від мети та завдань роботи можуть не оцінюватися такі лабораторні роботи: “Спостереження суцільного та лінійчатого спектрів”, “Спостереження інтерференції та дифракції світла”, “Спостереження дії магнітного поля на провідник зі струмом”, “Регулювання сили струму реостатом”, “Складання електромагніту і випробування його дії”, "Вивчення електричного двигуна постійного струму".

З урахуванням реального стану кабінетів фізики, учитель може замінювати окремі лабораторні роботи та роботи фізпрактикуму рівноцінними, використовуючи їх можливі варіанти.

Наведений у навчальній програмі перелік робіт фізичного практикуму тривалістю 1 або 2 години є орієнтовним. Він може бути змінений учителем у межах годин, зазначених програмою. Також дозволяється розділяти практикум на частини і проводити його у різних семестрах з виставленням відповідних тематичних оцінок.

Для мотивації навчальної діяльності учнів під час вивчення нового матеріалу та з метою вдосконалення практичних умінь і навичок (складання схем, проведення вимірювань тощо), залучення їх до активної пізнавальної діяльності, вчитель може доповнювати запропоновані навчальною програмою переліки демонстраційних дослідів, лабораторних робіт, робіт фізичного практикуму додатковими дослідами, короткочасними експериментальними завданнями, збільшувати їх кількість під час виконання фронтальних лабораторних робіт або фізпрактикуму, об’єднувати кілька робіт в одну тощо. Необхідність оцінювання додатково запропонованих робіт визначається вчителем.

За умови, відсутності учня на уроці, на якому відбувалася лабораторна чи інша експериментальна робота, вчителем визначається доцільність її індивідуального виконання, залежно від значення цієї роботи у курсі фізики.

З метою підготовки учнів до виконання фронтальних лабораторних робіт, формування та перевірки їхніх практичних умінь та навичок за допомогою тренажерів, використовуючи для цього інтерактивні моделі лабораторних робіт або відеофрагменти їх виконання, можуть використовуватися програмно-педагогічні засоби “Віртуальна фізична лабораторія, 7-9” та “Віртуальна фізична лабораторія, 10-11” (Квазар-Мікро, 2004). Вони проходять апробацію у загальноосвітніх навчальних закладах.

Водночас, застосування зазначених програмно-педагогічних засобів не може замінити навчальну діяльність учнів під час виконання реального фізичного експерименту.

Найбільш поширеними формами хімічного експерименту в шкільній практиці є такі: демонстраційний експеримент, лабораторні досліди та практичні роботи.Не зважаючи не величезне пізнавальне, розвивальне, виховне значення навчального хімічного експерименту, упродовж останніх років у шкільній практиці спостерігається послаблення уваги вчителів до виконання практичної частини навчальної програми.

Незадовільний стан матеріальної бази переважної більшості кабінетів хімії не сприяє виконанню хімічного експерименту на високому науковому й методичному рівнях. Певні обмеження накладають і вимоги щодо збереження здоров’я дітей, через що обсяг учнівського експерименту дещо скорочено порівняно з попередніми роками. Одним із шляхів виходу з цієї ситуації є осучаснення змісту хімічного експерименту через посилення його практичного (ужиткового) спрямування. Це, у свою чергу, дозволить використати доступні й переважно безпечні реактиви і матеріали; сприятиме створенню близьких до реалій життя проблемних ситуацій, формулювання експериментальних задач, для розв’язування яких учні мобілізують свої знання, уміння, досвід; формуватиме навички екологічно грамотної поведінки в побуті й навколишньому середовищі, розвиватиме здатність реально оцінювати ситуацію. Зміст хімічного екперименту з використанням засобів побутової хімії висвітлено на сторінках часопису „Біологія і хімія у школі”.

З огляду на об’єктивні матеріальні умови, необхідність дотримуватися правил безпеки при проведенні дослідів, потребує перегляду зміст деяких практичних робіт. Зокрема, за програмою 10 кл. практичну роботу № 1 "Добування амоніаку і досліди з ним" можна обмежити вивченням властивостей водного розчину амоніаку. За програмою для загальноосвітніх навчальних закладів із поглибленим вивченням хімії у 8 кл. практичну роботу № 5 "Обробка пробок і скляних трубок" та практичну роботу № 7 "Відновлення міді з купрум(ІІ) оксиду доцільно замінити демонстраціями; практичну роботу № 11 "Визначення масової частки кристалізаційної води в мідному купоросі" та № 13 "Визначення відносної молекулярної маси вуглекислого газу або кисню" можна проводити лише в разі наявності точних ваг, а дослід "Фільтрування під вакуумом" з практичної роботи № 1 у 10 кл. – якщо лабораторія обладнана вакуумним насосом. Практика доводить доцільність проведення в 11 кл. демонстраційних дослідів замість практичної роботи № 5 "Окиснення толуену" та № 14 "Добування мила з жиру". Деякі інші роботи, що потребують застосування водяного холодильника, не можуть проводитися на столах, не обладнаних проточною водою. Практичні роботи, що проводяться в заключній темі курсу, може обирати вчитель, виходячи з можливостей кабінету.

З метою створення умов для здійснення професійного самовизначення учнів, розвитку технічної творчості і конструкторських здібностей у трудовому навчанні слід запроваджувати у навчальний процес проектно-технологічний метод трудового навчання школярів. Він сприяє розвитку в учнів критичного мислення, уміння працювати з інформаційними джерелами, різними видами проектно-технологічної документації, вчить здійснювати аналіз та оцінку технологічних об’єктів, свідомо обирати ті чи інші технологічні процеси і технічні засоби.

Ознайомлення учнів з цілісним процесом проектування і виготовлення виробів (вибір об’єкту технологічної діяльності; художнє та технічне конструювання; підбір конструкційних матеріалів; вибір технологічних процесів, інструментів, обладнання; виготовлення виробів; аналіз і оцінка процесу й результату праці; нескладні маркетингові дослідження) дозволяє не лише залучити їх до практичної технологічної діяльності, а й до проектної та дослідницької, що забезпечує інтеграцію знань з основ наук, ураховує індивідуальні особливості та нахили школярів.

На сьогодні залишається актуальним питання надання старшокласникам початкової професійної підготовки з основних робітничих професій та всебічне вдосконалення профорієнтаційної роботи, у процесі якої мають враховуватися освітні запити дітей і потреби регіонального ринку праці. Позитивне вирішення цих питань сприятиме оптимальному працевлаштуванню молоді та скороченню втрат від нераціонального професійного самовизначення молодого громадянина.

Важливою складовою технологічної підготовки школярів є знання основ графічної грамоти. Вивчення курсу креслення передбачено в 11 класі технологічного та фізико-математичного напрямів (1 год на тиждень).

У перехідних навчальних планах передбачено також можливість вивчення креслення окремо або інтегровано з іншими предметами. Якщо креслення вивчається у 8-9 класах як окремий предмет, то на його вивчення використовуються години з варіативної складової навчального плану (в обсягах, передбачених навчальними програмами).

Добір навчального змісту й організація навчання української мови мають здійснюватися на основі поєднання особистісно-орієнтованого, комунікативно-діяльнісного, соціокультурного підходів.

На уроках рідної мови слід активніше використовувати сучасні педагогічні технології, суть яких полягає в попередньому проектуванні процесу навчання з урахуванням конкретної навчальної мети і які націлюються на забезпечення успіху в засвоєнні учнями знань та формування у них умінь і навичок за рахунок їхньої самостійної активної діяльності.

Технологізація освітнього процесу передбачає розробку відповідного дидактичного матеріалу, системи уроків і методичних рекомендацій до їх проведення. За цього підходу визначальними мають бути групова робота, учнівські диспути, рольові ігри, керовані дослідження та самостійні проекти, розігрування діалогів, ведення бесіди тощо; передбачає він і використання освітніх можливостей позакласних заходів з мови.

Серед інтерактивних форм роботи на уроках української мови, які збільшують пізнавальну самостійність учнів та мотивують потребу самовдосконалення, поширення набуває навчальна взаємодія учнів у парах, мікрогрупах, групах, що утворюються різними способами (за рядами, вибором самих учнів, рівнем успішності, переліком проблем, інтересами тощо). Ці педагогічні технології здебільшого застосовуються під час пошуку інформації, виконання практичних завдань, підготовки диспутів, вивчення та повторення змісту уроку та ін.

Комунікативна діяльність має здійснюватися в процесі розв'язання учнями системи усних і письмових мовленнєвих завдань, розташованих у порядку зростання їхньої складності. Для надання школярам більших можливостей спілкуватися, висловлювати власні думки і почуття передбачається, зокрема, ширше впроваджувати групову форму проведення занять, індивідуалізувати та диференціювати систему письмових робіт.

Головною умовою ефективності особистісно-зорієнтованого навчання є використання таких методичних підходів, які передбачають позицію учня як активного співтворця уроку. Така позиція формується завдяки системному використанню міжпредметних зв’язків і міжпредметної інтеграції, створенню системи проектної діяльності (дослідницької, художньої тощо) й умов для особистісно-зорієнтованого навчання (через трансформацію змісту, типології, структури уроку, оптимальне поєднання парно-групової та індивідуальної діяльності, зорієнтованість інтерактивних технологій на структуру навчально-виховного процесу).

Отже, уроки рідної мови мають створювати належні умови для реалізації принципів національного і громадянського виховання, для загального й мовленнєвого розвитку учнів, формування у них навичок грамотного письма та граматичних умінь, мотивації творчої активності, формування досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до світу.

Інноваційна сутність пропонованої моделі навчання рідної мови полягає в тому, що учень стає активним співтворцем навчально-виховного процесу, створюються повноцінні умови для його творчого самовираження, самопізнання, саморозвитку.

Вивчення іноземних мов в основній школі спрямовано на навчання аудіювання. Учням пропонуються для прослуховування монологічні та діалогічні тексти різних жанрів. Контроль розуміння прослуханого здійснюється різними формами з використанням вербальних і невербальних засобів.

У старшій школі водночас із розвитком мовленнєвих навичок та умінь продовжується робота з формування інтелектуальних і мовленнєвих здібностей. Звертається увага на розвиток культури спілкування, збагачення уяви про країни, мова яких вивчається. При цьому важливою є навчальна діяльність, спрямована на виховання позитивного ставлення до чужої мови і культури, порівняння елементів культури і побуту різних країн.

У навчанні письма звертається увага на вдосконалення орфографічних навичок (як правило, під час засвоєння нового мовного матеріалу) і активно проводиться робота з розвитку умінь зв’язного писемного мовлення. Зазвичай, учні повинні вміти написати всі висловлювання, сформульовані ними в усній формі: це можуть бути репродуктивні тексти і мовленнєві продукти творчого характеру.

У 2005/2006 навчальному році в 6-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин учителі працюватимуть відповідно до Типових навчальних планів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 25.04.2001 № 342 (лист від 07.05.2004 № 1/9-252). Кількість годин, відведених на вивчення української та рідної мов і літератур у цих планах, залишилася, як і в попередні роки.

У загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання мови національних меншин вивчаються на основі їх вільного вибору з урахуванням побажань учнів та їхніх батьків за рахунок годин варіативної складової навчального плану.

Для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою, де російська мова вивчається факультативно з 5 по 9 класи, необхідно користуватися навчальною програмою "Російська мова. 5-9 класи. Факультативний курс" (авт. Л.В.Давидюк, Харків: Торсінг, 2004), коли з 5 по 11 класи - "Російська мова. 5-11 класи. Факультативний курс" (авт. Л.В.Давидюк, Харків: Торсінг, 2005).

Крім того, підготовлено навчальну програму з російської мови як курсу за вибором (авт. Т.Я.Фролова, Сімферополь: Таврида, 2005), що орієнтована на учнів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою. Метою цього курсу є інтенсивне формування в учнів практичних умінь та навичок з російської мови з урахуванням знань, засвоєних на уроках української мови.

Вивчення курсу літератур в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин здійснюється за інтегрованими програмами.

Головною метою інтегрованого курсу літератур у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин є формування в учнів уявлень щодо єдності світового літературного процесу і, в той же час, про національні особливості його складових; виховання почуття національної гідності та поваги до культур різних народів.

При цьому робота має бути спрямована на формування особистісних якостей учнів: культури творчого мислення, усної та писемної мови, толерантності.

До реалізації змісту навчальних програм з української літератури вчителеві слід підходити творчо, вносити доцільні зміни, перерозподіляти години, враховуючи конкретні умови, а саме: вчитель може обирати, які твори вивчати текстуально, які ж оглядово, виходячи з читацьких інтересів учнів, рівня їхньої підготовки та стану навчально-методичного забезпечення.

У навчальних закладах, де впроваджено профільне навчання, можна використовувати „Програму для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням української літератури для шкіл з гуманітарним профілем, гімназій, ліцеїв та коледжів. 8-11 класи” (авт. Семенюк Г.Ф., Цимбалюк В.І.; 2003 рік видання).

На успішну реалізацію змісту навчального предмета „Українська література” спрямоване і навчально-методичне забезпечення курсу. До кожної з програм є повне забезпечення підручниками та хрестоматіями, розробленими з урахуванням сучасного розвитку педагогічної, літературознавчої та методичної науки.

Актуальною є робота з обдарованими дітьми, особливо з тими, які пишуть вірші, прозу. Тому вчителеві треба знати індивідуальні особливості учнів, їхні творчі здібності, щоб успішно розвивати їх, залучати дітей до участі в конкурсах літературної творчості.

Розвиток особистості учня спонукає застосовувати такі методи та прийоми, які допомагають по-різному моделювати навчальний процес на уроках літератури.

Головною метою курсу зарубіжної літератури в школі є формування літературної компетенції, що базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого типу, соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо.

Одним із продуктивних напрямів навчання зарубіжної літератури є використання можливостей комп’ютерної техніки. Так, можна значно ефективніше вирішувати проблему забезпечення вчителя й учня художніми текстами і навчально-методичною літературою, користуючись ресурсами Інтернету. Для цього доцільно активніше використовувати інформацію, розміщену на відповідних сайтах. Ці сайти можна знайти, користуючись різноманітними пошуковими системами та каталогами: “Апорт”, “Rambler” та ін.

У свою чергу, в текстах цих програм “активізовано” назви літературних творів, і користувач Інтернету може негайно прочитати та роздрукувати повний текст будь-якого з програмових творів. До того ж, самі ці художні тексти пов’язані з відповідними літературознавчими розвідками та методичними матеріалами, які допоможуть учителеві й учневі під час вивчення літературних творів.

Окремо слід відзначити наявність найкращих зарубіжних творів на згаданих сайтах як в україномовних перекладах, так і мовою оригіналу. Це сприятиме не лише літературній, а й мовній освіті школярів, зростанню їхньої комунікативної компетентності.

Особливою популярністю серед учнів користуються інтернетсайти, де розміщено біографічні відомості про письменників. На таких сайтах можна знайти інформацію не лише про популярних письменників, а й про тих, чия творчість за радянських часів замовчувалася з ідеологічних міркувань.

Те саме можна сказати і про тематичні сайти, де згруповано відомості з певних літературних тем, епох або напрямів. Дидактична цінність таких сайтів зростає ще й тому, що в них зазвичай є прямий вихід на суміжні поняття, які допомагають глибше зрозуміти навчальний матеріал.

З-поміж інноваційних технологій можна також назвати можливість використання особливостей так званої “інтерактивної літератури” (читання відповідним чином написаного художнього тексту на моніторі комп’ютера в різних напрямках і варіантах, “гра” сюжетним лініями та фрагментами твору тощо). Передовсім це стосується творів літератури постмодернізму, які вивчаються у випускних класах. Така робота сприятиме підвищенню інтересу до вивчення літератури.

Доцільним також може стати проведення учнівських і вчительських інтернетконференцій з питань вивчення і викладання зарубіжної літератури. Ця методика вже достатньо відпрацьована у вищій школі і дозволяє надзвичайно оперативно обмінюватися інформацією із зазначеного кола проблем.

Ще одним напрямом такої роботи є мультимедійні технології. Мультимедіа – це скоординоване одночасне функціонування візуального й аудіорядів, використання фото- і кіноматеріалів, малюнків, схем і т.ін. Усе це має підпорядковуватися певній навчальній меті. На відміну від традиційного для навчального процесу використання технічних засобів освіти можна запропонувати належним чином оформлену навчальну програму. Від використання таких технологій ефективність вивчення школярами зарубіжної літератури може суттєво зрости.

На уроках історії України та всесвітньої історії в новому навчальному році є можливість досить широко використовувати педагогічне програмне забезпечення. Це створить умови для використання нових технологій проведення уроку, організації роботи з картографічними базами даних, текстовою документальною джерельною базою історичних курсів, візуалізацією історичного процесу засобами фото- та відеодокументів, тестовими завданнями. Програмне забезпечення може використовуватися під час роботи на уроці, підготовки міні-проектів, власних презентацій учнів та вчителів.

Одним із найголовніших завдань системи освіти є формування правосвідомості учнівської молоді – поєднання знань з внутрішньою позицією особистості, уміння діяти відповідно до вимог права, закону. Тому особливу увагу варто приділяти як засвоєнню системи знань учнями, так і розумінню ними обов’язковості правових норм для всіх членів суспільства.

Звертаємо увагу педагогічних працівників на те, що курс “Основи філософії” (“Людина і світ” або “Людина і суспільство”) має повне навчально-методичне забезпечення і повинен обов’язково вивчатися в загальноосвітніх навчальних закладах. Години, передбачені на вивчення “Основ філософії”, не можуть бути використані для інших курсів.

З метою вдосконалення вивчення мистецьких дисциплін слід посилити увагу до змісту, творчих та виховних аспектів, інформативної та комунікативної спрямованості навчального процесу, формування пізнавальних компетенцій школярів. Поряд зі зменшенням ролі репродуктивних методів навчання необхідно всебічно сприяти створенню умов для особистісно-орієнтованого підходу до навчання та виховання учнів на уроках мистецтва.

Вивчення художньо-естетичних дисциплін як цілісного компоненту мистецько-культурологічної шкільної освіти передбачає:

- надання на уроках мистецтва першочергового значення сприйняттю та інтерпретації творів, що є доступним для всіх без винятку учнів, на відміну від практично-виконавської діяльності, яка об’єктивно виявляє і демонструє різний рівень творчих здібностей учнів;

- обізнаність учителя щодо змісту паралельного мистецького предмета (музика – образотворче мистецтво) та узгодження форм і методів їх викладання;

- узгодження вчителями мистецьких дисциплін вимог до навчальних досягнень учнів та відмова від таких видів діяльності, що не є потрібними на уроках мистецтва в загальноосвітній школі (наприклад засвоєння учнями спеціальних теоретичних знань та виконання ними письмових робіт).

Особливої уваги потребує забезпечення цілісності та наступності у викладанні музичного та образотворчого мистецтва між початковою та основною ланками шкільної освіти, відповідно до змісту навчальних програм.

У старших класах загальноосвітніх навчальних закладів гуманітарного спрямування слід приділити увагу поширенню вивчення художньої культури та основ естетики.

З огляду на збереження цілісності та наступності предметів, що забезпечують освітню галузь “Естетична культура”, художню культуру та основи естетики варто викладати (за умови відповідної кваліфікаційної підготовки) вчителям мистецьких дисциплін. Підготовку зазначених фахівців мають здійснювати мистецькі лабораторії інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Художньо-естетична освіта завдяки розмаїттю засобів впливу на особистість і потенціальним можливостям посідає особливе місце в системі загальної середньої освіти, впливаючи на процес саморозвитку людської духовності, залучає людину до світових художніх надбань, що позитивно позначається на творчих здібностях не лише окремої особистості, а й суспільства в цілому як у певно визначених історичних умовах, так і в умовах його власного самовідтворення.

Важливе місце у навчальному процесі з фізичного виховання належить реалізації ідеї особистісно зорієнтованої освіти. Вона ґрунтується на врахуванні вікових, статевих та індивідуальних особливостей учнів.

Звертаємо увагу на здійснення тематичного оцінювання за комплексними (орієнтовними та обов’язковими) тестами стану фізичної підготовленості, що проводяться на останніх уроках навчального року. У класний журнал виставляється єдиний тематичний бал, який складається із суми балів, отриманих учнем за виконання 6 вправ. Якщо учень показав кращий результат (згідно з таблицею показників), то отримує 2 бали, гірший – 1 бал, а ще нижчий результат - не оцінюється. Таким чином, максимальний бал, який за сумою може набрати учень, становить 12. Поточне оцінювання протягом тестування учнів не здійснюється. Тематичний бал за комплексними тестами стану фізичної підготовленості є домінуючим при оцінюванні навчальних досягнень учнів за другий семестр.

Результати, показані учнями протягом навчального року за окремі види комплексних тестів, які не оцінюються, є орієнтирами для подальшої корекції роботи учнів щодо вдосконалення рівня особистої фізичної підготовленості та дають учителю можливість вносити корективи щодо ефективного використання різних форм і методів навчання.

Окрім уроків фізичної культури в загальноосвітніх навчальних закладах, незалежно від типу, підпорядкування та форми власності, діє система організації фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи (наказ Міністерства освіти і науки України від 21.07.2003 №486, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 07.10.2003 за №903/8224), що передбачає цілу низку заходів, спрямованих на збільшення рухової активності школярів, зміцнення їхнього здоров’я, створення умов для реалізації творчого потенціалу, спрямування їх на духовне та фізичне становлення і самовдосконалення засобами фізичної культури; запобігання антисоціальним проявам серед школярів.

Управління змісту освіти

департаменту загальної середньої

та дошкільної освіти

Методичні рекомендації щодо вивчення базових предметів у 2005/2006 навчальному році